Фотографії

Час все швидше і швидше мчить,
Ніби це Ти не встигаєш на потяг,

Й лиш захекавшись, можеш зупинитись на мить,

Вдихнути ще раз, -

Так, Я встиг!

Рік за роком іде навздогін,

Ніби це Ти женешся в доросле життя,
І продовживши справу усіх поколінь,

Колись і сам підеш у своє небуття.

День тижню вже рівним стає,

Ніби це Ти їм союз уклав.

Вперід, лиш вперід ступає Вона,-

Дама на своїх стальних каблуках.

А що ж Ти лишиш для себе,

Коли підсумок зводити треба?

- Ти тавруєш лиш спогад у наших серцях,

Коли тоді, не встигаючи, Ти, все ж, зупинився,

І оживає душа в зроблених фотографіях…

Дякую за приємні спогади, за моменти,

Які вдалось зупинити і «встигнути».

P.S. Під спільним дахом ДДПУ

2017 НР