Glory to Ukraine!!!

 Glory to Ukraine!!!

На дворі 6 травня. Про сьогоднішній день можна сказати по-різному. 
Багато змін відбулось не лише зі мною, з моєю сім'єю, а й з моєю країною. 
Сьогодні 72 день повномасштабної війти росії проти моєї неньки-батьківщини, проти УКРАЇНИ....
Вже рівно 72 дні ми з чоловіком перебуваємо за межами нашої рідної держави. 

Пам'ятаю як усе почалось. 

23 лютого...

Я як звично була на роботі, працювала, але тривожні збори і повідомлення про те, що в п'ятницю ми з дітками будемо переходити в укриття, так би мовити "навчальна тривога"... Їдучи додому, розмова з мамою про те, що не потрібно більше затягувати з телефоном (я мала почистити свій попередній телефон, щоб мама ним користувалась, бо на Миколая ми взяли мені нову модель Vivo)/ Надзвичайна рада я тому, що мамуся погодилась приїхати (саме в цей день на роботі в мами активно говорили про встановлення телеграму. Дякую за такі нововведення, бо вони теж посприяли приїздку мамусі). От і вечеря, ми вчотирьох розмовляємо на кухні з Босею про те, що росія все таки не нападе. Бося з Сашком мають більш песимістичні передчуття.... 

Коханий почистив увесь телефон, за що безмежно Йому дякую!!! Він майстер техніки в нашому домі.)))
Ніч. Я ще говорю мамусі набутись тут і зараз, що такі речі бувають вкрай рідко і дякувати Богу, що є можливість ночувати в одному домі.

24 лютого....

Ранок. Це той момент, коли він починається не лише з кави, а й з величезної тривоги!!!! 
В групі по Русланчиному коледжу ми читаємо, що цієї ночі росія почала ракетний обстріл зі сторони білорусі, нашого "братнього народу".... 

не розумію, чому в тих поспіхах я почала швидше відпроваджувати маму на роботу...

можливо, це момент заспокоєння психіки, що це все стане на свої місця, якщо добратись до свого звичного робочого місця...

Сашко. Пам'ятаю його сонний погляд, той ранковий сонний вид, коли я зайшла до нашої спальні, а коханий вже на ногах, одягається, щоб піти на "робоче місце". І його схвильовані очі, і ту ж тривогу в них, коли почув про новини...

того ранку на роботу я вже не їхала. написали про дистанційне навчання. і перший урок я ще провела. з 2 учнями (з 10-ти)...

і це був останній мій проведений урок на території України.

Розмова з татом. Коротка. Про початок війни і небажання в це повірити...

Тоді паніка, нерозуміння що робити, прихід Наталії Олександрівни, розмови про потяги, автобуси на Польщу, страхівки, машину..... Коханий вже на той час купив для нас 2 квитка до Польщі на 16.00. Але ми подумали, що його скасували, бо місць ставало більше.

Вокзал.. Залізничний.. Потім авто... І ми з Сашком сіли в автобус до Варшави з Наталією Олександрівною. Виїхали ми зі Львова о 14-15.00. Наскільки різні емоції в мені бушували.. 
Але єдине, що заспокоювало, це віра в Бога. Як Він забажає так і буде. 

Дорогою ми ще поговорили з дядьком Ігорем Чубаком, я написала на роботу, що перетинаю кордон, зробили максимально усі справи, поки мали український інтернет...

Кордон ми перетнули о 18.00, а з 20.00 вже не випускали чоловіків. В Україні ввели воєнний стан.

25 лютого...

Ночували ми в хостелі в Варшаві. Але в той же день переїхали в інший хостел, на окраїні Варшави, ми говорили, що це місце як в Брюховичах. Таке ж зелене і соснове. В той же день посадили маму Сашка на автобус в Україну, виробили сім-карточки і пішли в костел. Яка чудова була там молитва...

в кінці дня ми повернулись в хостел і там провели ще 9 днів....

Однією з зустрічей в Варшаві був приїзд Оленки з Романом та дітьми. Вони рухались на захід, в Німеччину. Вони ж нам і сказали, щоб ми не барились з думкою про майбутнє. Куди і коли їхати далі... А потім Тімур з фразою "та мав би я Український паспорт, то аже давно б в Нвмуях був"!!!

От ми й поїхали далі. Автобусом в Берлін і поїздом в Ганновер (ми сіли не в той напрямок). Але нам допомогли пересісти. Далі ніч і реєстрація в поліцейському відділку Ганновера. 

І вже з 7 на 8 березня ми ночували в Німеччині. Зранку ми сіли на поїзд в Оснабрюк. А там з поліцейськими заїхали до притулку, звідки треба було перейти в інший притулок, де були Оленка і Роман. 

Одна ніч в Оснабрюку, і да