Та добра тітонька-викладачка, розрухала трохи наш мозок-свідомість, давши завдання написати твір на тему "Так легко бути коханим, так складно кохати". (Ф. Фіцджеральд).
І ось, як розрухала свою свідомість я:
На перший погляд, це зовсім проста тема для написання
твору-роздуму, особливо, коли ти вже з деяким багажем життєвих перипетій, і мав
не одну симпатію, чи любов.. Однак, коли я починаю набирати на своїй клавіатурі
перші слова, зліплюючи їх в речення, - розумію, що ліпляться вони не з глини, а
з сухого пісочку, - вони розлітаються з моєї голови, не тримають своєї форми, і
не передають логічного змісту.
Щось схоже трапляється і з нами, коли ми переживаємо всім
добре відому стадію Кохання - «закоханість». Тоді нас теж трусить, пучить,
метелики в животі роблять хімічні дослідження, ми не можемо раціонально мислити
і тверезо сприймати не тільки об’єкт своєї симпатії, а й самі події, обставини,
контролювати свою поведінку. В такий період ми стараємось якнайбільше,
якнайкраще, якнайшвидше, якнайдовше, і ще багато зробити отаких «якнай…» для
того, щоб зустрітись, почути, обійняти, здивувати, свою, на наш погляд,
«найкращу людину в світі». Коли ще наш розум задурманений її чи його постаттю,
і ота стадія «закоханості» маніпулює нами, нам здається, що все в житті вдається
дуже просто, і що ми неначе створені один для одного. Однак, такий сценарій, як
правило, не написаний на багато дій, і приходить час для того, щоб зняти рожеві
окуляри. Тоді, ми починаємо «боротись» один за одного, або ж розходимось,
обґрунтувавши це тим, що, як зараз часто говорять, - «не зійшлись характерами».
Проте, коли ваше бажання бути коханим
співпадатиме з бажанням протилежної особи кохати вас; взаєморозуміння і
довіра стоятимуть на вищому щаблі, ніж ревність і егоїзм, от тоді, на мою
думку, приходить ота найбільша і найвища стадія кохання – повага. Повага до
думки, рішення, вподобань коханої людини, до її інтересів і захоплень.
Однак, не можна сказати, що досягнення такої точки у
відносинах, означатиме безхмарне майбутнє. Кохання, повага, взаєморозуміння
потребують постійної підтримки, потребують безперервного підкидання дров у
спільний камін любові. Здобувши незалежність країни ні в якому разі не означає
припинити боротись за неї далі, не розвивати її на краще. Так само й із
коханням.
Але зараз річ піде не про спільну боротьбу за щасливе
майбутнє, а про другу сторону цього почуття, - про біль для одного, і просто байдужість
для другого користувача цією турботою, й любов’ю. Часто буває так, що наші почуття не взаємні.
Тоді кохати стає складно. Кохання – це постійна робота, безперервне бажання
зробити свої почуття палкішими і жагучішими. А, оскільки немає віддачі, і ми за
свою працю і старання не отримуємо бажаного результату, ми глибоко страждаємо і
розчаровуємося, втрачаємо сил і енергії. Для нас такі відносини стають
випробуванням, в той час як для когось вони можуть бути просто насмішкою, чи
глузуванням, чи ж холодним поглядом.
Таким чином, бути коханим легко, бо
ми не страждаємо, а кохати – складно.
Насамкінець, хочу навести старі і дуже красиві слова
одного мудреця. Коли чоловік запитав у нього: Що краще, кохати, чи бути
коханим?, мудрець відповів: А що краще для птаха – мати праве крило, чи ліве?
Тож і ви, кохайте, і будьте коханими, шукайте ту людину з якою ви знайдете своє
щастя і, найголовніше – будете спільно боротись за своє майбутнє.!
Немає коментарів:
Дописати коментар