Боже, як же радіє моя душа!!!!
Я знову ТУТ!
Обожнюю це місце. Зараз 22:22, отже я загадую бажання... Все, вже є, і навіть не одне.:))
До кінця поточного 2017 року залишається всього 28 днів, і їх з кожним разом, з кожною дорогою на роботу стає все менше. Ні, ви не подумайте, що я рахую чимшвидше оті каторжні дні й години проведені дорослою особою з метою заробляння грошей, тобто працюючою людиною, яка ненавидить свою професію і лиш відраховує цей страшний строк. Я просто зазвичай, їдучи на свою УлюБлеНу! (в прямому значенні цього слова) роботу, перевіряю що ж цікавого в цей день святкують, чи що ж відбулось, щоб знати самому, чи ..... донести свої зання діткам. (Ще пригадую, як писало, до НР залишилось 79 днів / 56 днів / 37 днів, а тепер - неповний місяць!!)
Так, все ж я багато чого змінила й досягла за цей РІК, і оскільки час вже позаду, зараз я в змозі лише звітувати про своє сходження на Олімп. (Назву це так, бо зараз моя душа ще більш радіє!)
На даний момент я вже:
- дипломована людина, яка з величезним стресом захистившись (раб Божий Яким - скотиняка рідкісна!), покинула місце студентських років. Так, мій коханий
ДРО, я за тобою сумую! Ти моя Любов, моя перша самостійна школа життя, моє випробування та місце, яке познайомило мене з найчудовішими людьми, яких я тільки могла знати! З великою радість і гордістю згадую я зараз кожен курс, кожен прожитий там рік, кожну сесію, кожну пару, кожного одногрупника, кожного викладача, кожного співмешканця (Саша, Іваночка Б., Юля з Лілею, Іваночка П.), кожного альтерівця, бородача, та просто ті моменти мого душевного блаженства і насолоди від чудового
ДРОГОБИЧА!!
(Хоча, я ще не всі свої мрії виконала в цьому місті! Підкорити врешті Ратушу Дро буде моїм завдання на наступний рік. Позор..)
- вдруге експлуатувала свою "практичнодарованувізу!", поїхавши по ній знову до Польщі. Цього разу місцем моєї локації був ЛюБлІн. Про цю подорож варто б було робити окремий пост, але оскільки, я в них потім і заплутатись можу, напишу отут. Але в формі віршованій (ну, куди ж я без віршів-фактів про роботу?!):
Якщо Ви бажаєте побувати на грязьових ваннах (прополювати мокрі рядки), ночувати на ліжку-батуті (але тільки вистрибувати з нього, не заскакуючи назад), займатись гімнастикою кожен день (згинати спину, натягатись, присідати, качати руки й прес), проповзти червоною доріжкою (збирати на рачках опалу малину) і кожного дня ЗваЖуваТись, то Вам саме до нас, в "Малиновий рай"
По закону Архімеда, по колу циферблата, ніщо не стоїть на місці.
Так і зараз повім, що сталось в 2К17 році.
А він завів невеличку компанію вчителів і юристів
В польське містечко Люблін, Каракатошин вєйско.
Пані Барбара, пан Марек,
3 їхні сини: Рафал, Каміл і Мар'юш
І тридцять людей з України
На курорті в Польщі, на Малині.
6 і 7 палати й горішній чердак
Розмістили всіх наших хлопак.
Тут Торнадо вгорі завиває,
А по боках дві компанії зависають.
Почну я по старінкє,
Тобто з чужих,
Свої - на концє.
Є пані Люба, і син ї Максім
Так він, наче найкрутіший банкір,
З цигаркамри, по-рєкетськи ходить,
А мама йому все стелить під ноги:
"Та мій Максімка...", в очах горять іскри,
Хоч, той Максім без мата не годен сісти.
М+О - то лідерки наші,
Їх ніхто не може перегнати.
Завжди й скрізь є разом вони,
І в душі мають цілих 10 хвилин.
Та приїхала Валя із сином своїм,
То й показали свій максималізм.
Сергій нариває й по двісті кг.,
Тільки мова в нього не туде й не сюде.
Пан Прафєссор, альбо Царь.
Вєтєран бойових дєйствій,
Лишає лубянки не в одним мейсцу,
Того і від нас він відстає,
І на вагах циферблат небагато показує,
Голос розважний , повчальний дуже,
Вчитель історії, як не як, що ж ви , люде?!
Безобідний цей дядько, око трішки косить,
Та сім штук за візу відробити мусить...
З ним рве Люда,
Білокоса дівчина,
Сигарети смалить, як я чай з малинов.
А басом грубим як стулить комусь писок,
То хлопець, думаш, під спідницю мами вже може лізти.
Має синочка в свої 28,
То до школи тре підготувати зо всім.
Така от правда є в тім.
Прогору я вже писала,
Торнадо там зависає.
Завиває, загримляє,
Та які супи вари!
Каже, в АТО він був,
І фото з ним не в інсту.
Радієш зразу з погляду на нього,
Сумніву нема ні в одного старого.
Засміється він, усміхнешся й ти.
Але не вживай всі його матюки!
Були також два шумахери-сестриці,
Не такі вже з себе й молодиці...
Та сміялись, як дві індички-індиці.
Не зрівнять їх гумор в полі чистім.
І баба Люба з Партянками двома.
Развлікали своїми голосами.
Любов Іванівна ніби на картах гадала,
А внучата язик довгий мали..
Та, недовго вони з нами кірішували.
Десь за тиждень від нас поїхали.
А тепер про СЬОМУ ПАЛАТУ
Розкажу Вам небилята.
То є Мокра Банда ми,
Бо і змоклі мочим кущики Малин.
"Пан Бандера" на полі від мене якось пролунало
То до шофера слова я свої звертала.
Дядько Ігор возить нас бусом синім
Та актуальність й повільна їзда
Нам в тєму якраз.
Хто досипає дорогов на поле,
А хто лиш дупля собі вже дає,
Що нині знову рвати він буде.
Пан Бандера дзвінко бардзо мовить,
В перший день, подумала, шо шляк аж трафить.
Тоді й розізлилась на нього я вся,
Та перше враження, врешті, брехня.
Хоч і гає немало,
Однак, весело всім, забавно!
Пан Тадеуш, не знала такого,
А то дядько Міхал приїхав недавно.
Рве він в пані Барбари,
Може з нею й грізно побалакати.
Якось дала пані по пальцях рукою,
То тепер все користується вилкою.
А про нацююрники вперше почула від Валєнтіни.
Вона ж стала мамою нашої родини.
В йобу дався, і Навесні з ним зцівочкалась,
Федя заморський, Храп, а не кончіна...
То лиш малий відрізок фраз від Валєнтіни.
Все під контролем тримає вона,
і по сто питань вдень ставить синам.
"Мені здається, я доторкнусь до того дєла",
Сказала нам мама,
Коли почали кораблики в туалеті спливати.
То ж почали йти ми на город із сапками
Садити кущі смородини під малиновими грядками.
Та без неї не було б так радо,
Вона ж в сьомій палаті власна розрада.
Слова різкі, фрази влучні,
Стріляє ними, як професійний лучник.
Незадовго два Кишка
Прибули до нашого кружка
То Андрій і Сашка,
Валині, вже немалі хлоп'ятка.
Крутять у кімнаті в нас протютюн.
Бо без дзигара не годні,
Продають по злотому усім,
Хто є в черзі перед кімнатним входом.
Саша в армії служив,
Група крові на руці,
Завжди стриманий, серйозний,
І стрікає кістьми будь-де може.
Чай частенько попиває,
Й нас разом усі вінчають,
За стіл разом посідають,
А Сашко спину мені натирає
Кінською маззю мене намазує.
Ну а Андрійко ввечері в навушникахзасинає.
Він як Дон Жуан,
До наших всіх дам свій підхід має.
До Оксигенівни на лотці підплив,
І, підступивши, мов крокодил,
Порушив спокій їй.
Одним словом, файні,
Веселі ці фацети!
В той же час, прибули й
Надя і Максім.
Біля мене ліжко мають.
Разом з Валею
В Барбари малиноньку зривають.
Пані Надя вже з десяток
робіт тут мала,
Та на малиноньку вперше сюди попала.
А ще ввечері пізніш за всіх лягає,
Бо з Валентиною картоплю
На другий день очищають
А Максим тихенький хлопець.
До спілки набивачів-товкачів
Сигаретостворювачів належить.
А де шукать його?
Там ж він де й Андрій.
Дружать разом хлопці,
Молоді горобці.
Ну й тепер про сімку
Начеркну історейку.
Без двох днів
Ми вже як місяць тут локатуєм.
А в голові ще Медика,пєший перехід,
Митничка, що нас ігнорує.
Знову в'їзд, скуп, і дорога в Люблін,
Вперід.
Колубніка на Петра й Павла,
Ну й законная малина, із 30-го числа.
Пам'ятаю, як за тиждень мали назад їхати,
Всі до краю рідного,
Але документи нам оформили,
І лишились на довший термін ми.
У кого велика територія для кохання,
То чоловіку повезло, бо йде у морське плавання.
У кого співи і життя,
Сміх і насолода,
Відстояна думка, і всі построїні на ногах
У кого є вітання на всі випадки потрібні,
І кого страшить Каміль
Жиби "сі зесрала пані"...
Кого можна згадати по мульту
"Ну погоди"
Заяц, ти где? Сюда ходи...
Вже всі знають, про кого мовлю,
Про Іванну Степановну..
Компаньйон ї і партнер -
Волк, Я здесь.
Швидка в роботі, а в їді не дуже,
Порцію в кімнаті доїдає, друже.
Над Степанівною вона на ліжко лягає.
Перш на лавку, потім стіл,
І на постіль нога ї ступає.
Довга дорога до ложа королівського.
Тільки стіл у нас ламкий,
Не витримує навіть спертих ліктів.
А які пісні Оксигенівна співає!
Під любе слово відповідник свій має.
Ви вже вибачте, Оксано Євгенівно,
Але Оксигенівна більше до рими підходить,
Це вже певно.
Дядько Роман - прикаліст і пастраїтєль,
Для Пушкарьової він власний рукавадітєль.
"Рвіть двома руками, Лівом і правом.
Пряники замовим вам"
Копіює людей точно в слово
З ним на ряду Бандері весело.
Пан Вітя і Зеня.
Порція другого то ще одна вечеря.
Набили руку на малині,
Може будуть й на осінній.
Дядько Віктор вночі храпить,
А пані Зеня за дочкою тужить.
До сина Васі інколи дзвонить.
Вже скоро їх побачить.
А з ким ж рву я
Цілих чотири тижня?
Роман Романович
(Ось моя компанія)
Ну і крапочка.
Мова - це його могорич
важкий характер має,
Та якось ми ся ще тримаєм.
Скучно буде мені,
Не чути тих його піснів.
І Джамали вже не буде,
Хто зробив діло, гуляє сміло, партнере.
Цього я не забуду.
Він чай з другим щастям мені робить,
І не може, щоб цілий день до мене не промовить.
Дискусії проводили ми на рядках,
Й консенсусу шукали,
А лиш оказіоналізми одні знаходили.
Й так новий день починали.
Такі справи тут у нас,
На курорті, у малинових рядках.
Якщо Ви бажаєте побувати на грязьових ваннах (прополювати мокрі рядки),
ночувати на ліжку-батуті (але тільки вистрибувати з нього, не заскакуючи
назад), займатись гімнастикою кожен день (згинати спину, натягатись,
присідати, качати руки й прес), проповзти червоною доріжкою (збирати на
рачках опалу малину) і кожного дня ЗваЖуваТись, то Вам саме до нас, в
"Малиновий рай"
