Те, про що вголос кричала душа, онімівши...

І я не я,

І щось не те зі мною.

Хочу спинити час,

Відкинути усе.

Заритись в ковдру,

Зачинити двері,

А чи підстригтись,

Мені вже все-одно.

Ні радості щоб не було,

Не було щоб ні каплі горя.

Печалі, смутку, ні тривоги…

Цього вже вдосталь, вище меж.

Коли ж життя приносить щастя?

Коли ж душа і тіло є разом?

Коли наш розум й мудрість

З*єднаються для блага, не на зло?

Чому так важко знайти своє?

Чому, коли знайшовши,….

Ти думаєш лиш, що знайшов.?

…

Коли не хочеться нічого,

Лиш знати, що ти Тією, -

Правильною дорогою ішов…