Mariel25: Завдання з зарубіжної

Завершуючи навчання в 11 класі, Галина Степанівна (бомбезна вчителька зарубіжної), дала нам, випускникам, таке собі "міні-завдання": скласти якусь розповідь про те, що мені найбільше запам'яталось зі шкільного курсу Світової літератури, або за цей, останній рік (тоді література ще, здається, була "зарубіжною", а не "світовою"); або зробити презентацію, або щось намалювати на ту ж тему.
Цілий день провівши в роботі (весняний період як-не-як)), і просидівши півночі з ручкою і чорновиком, я зліпила такий собі вірш-загадку (про те, що мені найбільше запам'яталось за цей останній рік):

Незабутні враження для нас
Залишив останній клас.
Разом ми його розпочали,
А тепер й завершили…

Християнія (Норвегія) – рідний дім письменника,
Енергійного, завзятого,
Либонь, та все ж не так й багатого.
Можливо, ви вже й здогадались –
Генрік Ібсен його звали.
Років так у п’ятдесят один
Написав … («Ляльковий дім»).

Далі йшли ми до пригоди,
Як раптової негоди.
Сколихнула все й усюди
Так, що відвернулись люди.
Батько, матір та сестра –
Всі зненавиділи комівояжа.
Ось такі глибокі враження
У новелі… («Перевтілення»).

А походженець із Києва,
Що обравши долю лікаря,
Та на ймення М. Булгакова,
Переписується з матір’ю,
І в романі «Біла гвардія»
Тужить за її втратою.
До останніх днів писавши,
Пам’ять в світі карбувавши,
На подобі Гете «Фаусту»,
Написав роман-фантастику…
(«Майстер і Маргарита»).

Тут і Анна заглядає,
Що Росію представляє.
З одинадцяти віршувати почала,
Та в 15 років вигнанкою стала.
Втративши і чоловіка, й сина,
Не зламалась духом ця людина.
Про тирор вона писала
На рахунок чого… («Реквієм») склала.

А от премія, що Нобелівською зветься,
Представнику екзистенціалізму надається;
«Абсурд», «Свобода», «межова ситуація» –
Ось про що пише Альбер Камю,
Що представляє Францію.
Мов страшна хвороба, що прийшла, –
Усе почала трощити жорстока й ненависна… («Чума»).

От дійшли й до сьогодення
Напрям «Постмодернізму» ймення,
Де на «айн», «цвайн», «драйн» рахують,
Та Патріка Зюскінда цінують.
Вже пройшов немалу путь –
63 у березні мало минуть;
А от твір – то не билиці…
(«Запахи одного вбивці»),
Розтрощив усі полиці.

Пам’ятаймо це усе,
Бо життя з усім зведе.
Чому в школі научишся –
І собі, й в житті згодиться!

P.S. Я дуже зраділа, що саме той чорновик, я ще не викинула.! Зберігайте такі речі.
P.P.S. Галина Степанівна ще до сьогоднішнього дня тримає мій зошит і зачитує цей вірш в приклад, хоч нічого такого в ньому й нема..