Поученія Б.Ф.

08.02.
Якщо брати до уваги останні тижні, то у мене було досить незвичне Вчора! Прогулявши десь півдня в своїх  коханих Мостиськах, отримавши букет квітів (давненько не отримувала таких подарунків!), і коробочку того, що замість тисячі слів (воно ж Raffaello), я набралась хорошого настрою і спогадів. А ще, підвела рисочку під тим, що називається «канікули», дембелювала так би мовити.

P.S. Kolya D.

 

І сьогодні, набравшись повні груди сил, щоб встати з ліжка, я, Марія Михайлівна, попрямувала до ШкОлИ. І то ж треба: вчитись в школі 11 років, щоб потім знову до неї повернутись!. Ось такі наміри у філологів, але кому пощастить, то повернуться вони туди лиш на період практики, що роблю й я. Отож, з сьогоднішнього дня я проходитиму практику в 6 класі Твіржанського НВК.   

Скажу так, не зважаючи на дивні і неприємні сни цієї ночі, казусів у школі не було. Головне, що діти мене не збили, та й не гасали так сильно (може то в них «відхідняк» від неділі, а може вони бояться вчительської?!), однак це ще нічого, жара почнеться з наступного тижня! 

Хочу декілька слів сказати про директора цього навчального закладу. Бориса Федоровича знають усі, - усіх він вчив (на момент навчання у школі моїх батьків, він директорував уже 10 р.), на багатьох кричав, і ще більше тягав за вуха, чи ставив в кут (як кому повезло). Я теж будучи учиницею не раз попадалась йому під гарячу руку, і в кутку стояла (ми тоді перед виступом по школі гасали, заважаючи проводити уроки… нічого серйозного), а от що він ще любить – це поучити (так він поєднує 1% шкільного матеріалу і 99% життєвого досвіду).

Однак, такі «поученія», бувають інколи досить цікавими і корисними.
Саме таку бесіду Борис Ф. завів сьогодні зі мною. А почалось все із слів типу:

  - Михайлівна, коли  прийдеш з новиною?/дашся чути? (це він так про одруження питає, не пригадую як точно він сказав). Ну й почалось моє слухання його «поученій»:

• -          Дивитись потрібно не на карі очі, чорні вуса, а на те, хто є ця людина і  як себе поводить в ставленні до тебе.

• -          Колись було 50% одружень і 50% розлучень, а зараз розлучень %60! Чому? Так тому, що коли чоловік вип’є, жінка відштовхує його, а не виконує те, що вимагає у чоловіків природа. Тоді вони шукають виходу на стороні, і цей «вихід» не буде возмущатись.

• -          Хлопець повинен мати: роботу, житло, машину, бути освідченим. І коли попадається такий, «брати його за зябра». Світ змінився, і ніхто вже не чекає принців на білому коні. Якщо не вийде обкрутити його і прив’язати до себе, є ще один, крайній варіант – бейбик. Тоді вас вже зводитимуть батьки.

• -          У старших людей погані стереотипи, їх потрібно змінювати. Це про те, що хлопець з дівчиною мають пожити разом до шлюбу, щоб подивитись один на одного в побуті. Щоб через 20 років не було казусів-розводів. 

• -          На компроміс повинні йти двоє, а не так, як в нас в більшості заведено, що цим повинні займатись жінки. Чоловіки теж мають уступати і шукати отієї золотої середини в стосунках.

• -          Найбільша проблема нашого покоління – алкоголізм. Це не природньо трястись за кожен стакан горілки чи починати з неї свій день. Якщо є можливість витягнути людину – вперед, але якщо ні, навіть не починати цього!

Після всього: от так от..

  

 А ще я похвалюсь трішки Твіржанським НВК.. (Коли я ще тут вчилась, було просто "Твіржанська ЗОШ I-III ступенів")

вигляд з дороги

парадний вхід з внутрішнього двору

мій колишній клас (біологічний)