Відкрий мені двері...

Відкрий мені двері,
Привітно зустрінь й усміхнись.
Впусти у музей свій, –
Ти знаєш куди.

Зроби мені чаю зеленого,
Додай корінець імбиру
У крушку велику, з зеброю
Без цукру, – звичайного.

Влаштуйся навпроти за столиком,
Я ж сяду, як древні йоги,
Загрію свої руки від холоду,
А ти – не мовчи.

Нехай в тебе лунають тихенько пісні,
Що в білочки є ті ж самі.
Поговоримо спокійно, весело
Про все, – щиро.

А вкінці, – задуси мене своїми обіймами,
Такими міцними і ніжними.
Й не відпускай, руками сильними
Не дай так швидко піти…

©Маріель25

(28.02.16.)