- Напишу вірш про тебе.

Вміння каліграфічно писати мало що означатиме, якщо у вас немає навичок «каліграфічно  висловлювати свої думки». Це означає, що потрібно грамотно і зрозуміло доносити до реципієнта, він же слухач, свою думку, враження, ставлення до чого-небудь. Зробити те,про що я пишу, нам, великою мірою, допомагає література, а якщо точніше – книги. Погодьтесь, що познайомившись з людиною, вже з першої хвилини спілкування, можна зрозуміти наскільки вона «каліграфічно ерудована», і «що у неї в голові». 

Кожен із нас хоч раз в житті писав, чи принаймні старався написати якесь власне спостереження, висловлювання, оповідання, або твір (в школі часто задають на «домашку» скласти твір-роздум, чи твір-опис, чи ще якийсь інший твір на запропоновану вчителем тему). Однак, сьогодні я б хотіла звернутись до дещо мелодійнішого і тоншого жанру в літературі – до поезії. 

Пригадую, що таке захоплення прийшло до мене ще в школі (десь в класі 7-му).
Загалом я не дуже часто вдаюсь до такої форми викладу думок, але нещодавно знову взялась за цю справу. Цей вірш пов’язаний з літом, і без «Мого тлумачного словничка», тут не обійтись. Форма, яку я обрала – незвична, це акровірш, тобто вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення. Так ось:

В хорошу школу Ви мене повели,
І досвіду набралась вдосталь я.
Тільки ж згадати їх – «Заката» і «Зорю», -
Аналогів на світі мать не будуть
Лиш «Лиапольд»/«Тигрица», чи як там, «Правица»,
І «як житуха?», що ріднею є, назавжди в
Кожного на серці слід залишать.

Женька -динька, Сашка-пакасілка,
И Коля-Порошенкове село,
Також Тарас-Швиденька допомога,
Та й «смажений Назарчик», що разом з ним живе,
Як вміло настрій підіймали!
       Життя без них було б не те!!!

P.S. Петровичу

А от віршами, які складали для Мене (навіть такі знайшлись!), хочу поділитись із вами. Ці представники протилежної статі – не поети, як і більшість нас смертних, проте, вони старались..

Сьогодні (03.01.16.), переписуючись в вк з одним хлопцем, на ім’я Іван, до мене прийшло повідомлення (від нього ж):

- Напишу вірш про тебе.

Це, звичайно не залишило мене без уваги, сильно заінтригувавши. Іван дотримав свого слова, і вже ввечері, моя мрія здійснилась. Ось, що я отримала (уривок з переписки):

- Прекрасним іменем Марія
Нарекла Тебе рідня,
Бо Ти була їхня мрія,
Що збулась одного дня!
Марія, Машенька, Машуня…
І так можна без кінця.
А ти виросла красуня,
Неначе гарна квітка ця!
Ти приносиш радість в хату,
Ти неначе талісман,
Ти улюблениця в тата.
Все це правда, не обман!
Ім’я твоє дуже гоже,
Ти негайно усміхнись.
Його має Мати Божа,
Ти ім’ям своїм гордись!

- Ітак, незнати вкотре,
я перечитую оці рядки!
І думаю, від серця щиро
ідуть усі твої думки.
Приховані таланти
у собі відкривай,
А з критики, так скажу:
«Машуней не взивай»!

P.S… I.M.

 

Дрібничка, але приємно! 

А це від ще одного дуже хорошого хлопчика:

Очка, мов озерця,
В нашої Марічки,
Пригорну до серця,
Поцілую щічки.

Дівчинка Марічка,
Квіточка весняна,
Хоч ще невеличка,
Люба і кохана.

Мені завжди зрадіє,
За плече обійме,
Серденько зігріє,
Щира любов долі.

І ще трішки слів від щирого серця від того ж хлопчика (вживу на той момент ми ще не бачились!):

Твої прекрасні очі, неначе два діаманти блискучих,
твоє личко і твоя усмішка, неначе весняна райдуга,
твоє пишне волосся, неначе шелестлива травичка у полі,
твої губи прекрасні, неначе пелюстки троянд червоних,
твій животик, неначе струнка річечка,
а твої ніженьки, неначе дві берізоньки високих…
На планеті 7 чудес світу, але 8 чудо це ти, бо ти прекрасна.

P.S… O.G.

Було у мене й ось таке зізнання:

Можливо вчора розгубився,
Та в тебе все-таки влюбився.
Я хочу бути лиш з тобою,
Ти не даєш мені спокою.
І снишся ти мені щоночі.
Коли я відкриваю очі,
Тебе бачу перед собою.
КОХАНА, БУДЬ НА ВІКИ МОЯ.

P.S… P.D.

«Коханою навіки» я не стала, однак надихнула непогано.)

І ще в мене є ось такий віршик (правда не всі його зрозуміють):

Ще вчора по Одессе, ул. Гречаной,
Пятниця гуляла,
А уже вранці вдома
Пісеньку співала
Ах, на горі, на горі верба стоїть,
Двірник на морі, а я вдома.
Вот такова его судьба
Дрогобыч клыче…

P.S… V.P.
P.P.S. з оригіналом вірно.

Після всього: говоріть один одному приємні слова! Інколи ваша підтримка і щире слово є найкращими ліками, і як одного разу сказав Марк Твен:

«На хорошем комплименте я могу прожить два месяца».

P.S. Робіть компліменти!