Mariel25: 2 тижні по Новім Році

2 тижні по Новім Році

Зазвичай, ми не дуже святкуємо 14 січня. Чи то Василів мало знаєм, чи оте святкування Старого Нового Року відходить в давнину, а чи можливо, економічна криза в нашій державі все більше б’є по кишенях (бігборди з написами «А ваша Леся балувана!» і «Ти щось казав на Лесю?», все частіше кидаються в очі). Однак, цього року, для Русі свято було в будь-якому випадку. Вона дуже любить їздити зі мною в Дрг., та й взагалі кудись їздити, аби вдома не сидіти. Тому, зміна обстановки для неї вже є маленьким празником).

Цю поїздку ми запланували ще заздалегідь. Оскільки, я переселилась в гуртожиток, і всі мої «різкі» дії повинні узгоджуватись з комендантом, без заяви, нас просто на просто не впустила б грізна вахтьорша (або «глаз»). Та коменданта я вже попередила.

Нам того дня (12.01), не дуже щастило з маршрутками. Та єдина, пряма і найлегша дорога, якою ми могли б добратись до кінцевої точки, закрилась. Не знаю чому, але рейсу «Явр – Дрг» у той день не було. Тож ми їхали з пересадками, прийшовши в гуртожиток біля 4 год. Коменданта не було на місці, тому ми зробили те, що хотіли в той день найдужче – похавали і прилягли, щоб «сало зав’язалось». На півсьому потрібно було прийти в театр (ми збирались на репу), і зайти ще раз до коменданта, щоб він таки підписав заяву. Спочатку ми розібрались із комендантом, але випадок, який склався мене досить розсмішив. Говорячи по-правді, я трохи таки забобонна дівка, тому коли передавала коменданту заяву, то переступила через поріг, «щоб духи не перейшли» (ну, так кажуть), на що Микола Іванович махнув рукою і сказав: «Ах, я в то не вірю, можеш не переступати!»). Та коли він сам збирався віддати мені карточку, дещо завагався, і, ніби зі страхом, роблячи крок через поріг своєї кімнати, віддав підписаний документ. Секунду мовчання змінив голосний сміх нас обох. Не думала, що мої слова так швидко «поміняють його сазнаніє». Та ми з Русею вже з чистою душею могли їхати на репетицію. Була напевне лиш половина нашого складу: Юркевич, Максімов, Єва, Ігор, Юра, Іра, і я з Русею. Ми просто посиділи, поговорили, Юркевич щось казав про майстерклас , домовились, що 17 таки буде вистава (але «Спектакль на трьох акторів») і ми розійшлись. Хоча були й такі, що їхали (ми були в їх числі). Юра мав забрати колонки, тож Андрій йому в цьому допоміг. Таким чином, ми ще й напросились в гості) Тоді ж Руся нарешті скинула на сторінку ті фото, що дуже хотіла, і тільки бігала-питала: як те зробити? А те написати? А що краще скинути?). Цей вечір сподобався нам двом.

Наступний ранок почався для мене вже в полудень, тож швидко поївши та набравшись сил, ми рушили в місто. Політав маленький сніжок, створюючи знову новорічний настрій (день з 13 на 14!!)і довга дорога в центр здалась не такою вже й далекою, враховуючи ще й те, що ми наробили багато фоток. Я показувала і розказувала Русі все, що знала про це місто, місто Юрія Дрогобича і соляних кіп. Тоді ми дочвалали до гуртожитку ледве теплі, запасшись дорогою назад всякою смакотою. Того вечора ми знову зібрались в гості, і разом з Юрею, Оксаною і бенгальськими вогниками, відсвяткували вже стопроцентний прихід року Мавпи («С Новым Годом, Обезьяны» © Женя в ролі В. Кличка, 95 Квартал).

Ці фото ми зробили, коли проходили біля монастиря Петра й Павла.

Там була дуже красива шопка!

На Василя (14.01) ми запланували піти «на інтернет» в бібл. ім. Чорновола. Руся дуже хотіла подивитись свої «Поні» (найкращі мультики в світі, у неї в класі навіть дівчата розподілені по іменах, і Руся вже не Руся, а Твайлайт Спаркл).

Вертаючись назад, ми вступили ще на базар, і зробили таку собі маленьку покупку – спірограф і масляні ручки. Піввечора нам пішло на те, щоб засвоїти техніку малювання і правильного тримання чорнила. Був тоді і плач, і сміх, і сльози, і подерті карточки. Та ось що з цього вийшло…

Трускавець, магнітик, сніг, Юра, Оксана, Люда. Так послідовно і в шістьох словах можна переказати події 15 числа (а якщо 15 розділити на 1 і 5, і підрахувати суму двох чисел, теж виходить «шість»!). Ото ми в Людочки тоді засиділись…. Пригадую її злість, коли вона виявила, що миску, яку вона мала ще з I курсу просто сп*зд*л*.
P.S. Трускавець малій не дуже.
P.P.S. Чорна точка © Ю. і О.