Чому я тут?!

Чому я тут?!

Ітак, я вперше в житті сідаю за ноут для того, щоб поділитись своїми враженнями, переживаннями, ідеями і взагалі, розказати трішки про своє життя (якщо не брати до уваги «Автобіографію», яку я писала з соціології на II курсі навчання).

І знаєте що, мені починає подобатись набирати на клавіатурі свого "Acer" букви, перетворюючи їх в рядки, які стараються встигати за ходом моїх думок.

Взагалі є декілька причин того, чому я почала займатись таким незвичним для себе ділом.

•     По-перше, мені не зовсім подобається власний почерк.. Я, звичайно, стараюсь писати каліграфічно, але, коли думок багато і хочеться їх всіх нанести на папір, то до моєї каліграфії як до Сонця. Та й затрачається набагато більше часу й енергії. А тут все швиденько.! (я про Word)  P.S. Та й думки можна "поредагувати"))
  
•    По-друге, мені хотілось спробувати щось нове. Я заводила собі так би мовити «Щоденник» (це було на I курсі), де записувала свої враження від дня, чи коли хотіла просто поділитись своїми думками… Але протримався він недовго.. Я навіть половини не списала ( це ще може бути пов'язано з  перший пунктом(!). А загалом, швидше я ніколи не робила таких штук (я про записи-враження). І, можливо, я трохи запізно за це взялась, однак «Краще пізно, ніж ніколи»!
  
•     По-третє,я вас зараз введу в подробиці сього дня.. Вдень я немало часу потратила на просторах інтернету (телефонного, від своєї NOKIA-200, "давнього дєдушкі" (фраза Марі Д.), бо кабельний вже НарештІ плануємо підключити з 06.02.16.), і засиділась на блогах Jey Key (себто Юлії К.) та Nasty (Анастасії К.) Ці дівчата вже не перший день ведуть записи на своїх блогах, та хоч що там день, не перший рік… Мені подобається те, що вони нотують найважливіші події, новини чи просто пишуть про свої захоплення. І це класно! Бо ти можеш знову переглянути/перечитати і пережити ті емоції, які переповнювали тебе  зсередини тоді, коли ти друкував-розповідав про них.

Наша пам’ять має одну властивість – забувати. І мені здається, вести такі записи дуже корисно і цікаво.  Не знаю, чи наважусь я колись на те, щоб опублікувати їх в інтернеті, чи мій брєдок залишиться лише в пам’яті мого «Acer-у», однак я все-ж попрацюю зі своїми думками.